Проблемка)

З сьогоднішнім випуском щось пішло не так... Сидим, чекаєм о 20, нема, 20.10 знову нема. Уже набридло і переключили. А тоді через якихось 15 хвилин програма уже іде. Якщо чесно, я пропустила половину, але на свій захист можу сказать : я там була) Так, гуморист з мене ще той)

Спершу хочу сказати, що так приємно уже котрий тиждень бути у числі кращих) При чому чим важче мені і складніші завдання і думаю як в тому фільмі :"Шеф, все пропало!", тим кращий результат у кінці.

А тепер дуже болюче питання : що у мене з голосом? Коли, чому він стає таким противним? Я ж і розминаюся перед записом, і намагаюся говорити опускати його нижче, а все не те. Нічого, якщо треба приструнить його, буду працювати. Знаєте, перемога над собою набагато цінніша перемоги над суперником чи конкурентом.

Ой, а ще тримайте фото із серії "кривляки". Це те, чим ми займаємось у перерві між записом вироку і коментарями.

Чого ми тільки не робимо, щоб отримати ці чарівні пазлики. А знали б ви, яка майстерність треба, щоб їх приліпить без жодної зморщечки. Після проекту ми можемо сміливо іти клеїти шпалери)

А ще приємно, що навіть на такому етапі ніхто нікому не робить ніяких підстав. Всі ми спокійно спілкуємось одна з одною. Чи це конкурс, чи щось інше, завжди треба зберігати людське обличчя.

This is the end

Саме так, вчора у нас був останній майстер-клас. Сезон наближається до завершення...

І ви знаєте, зустріч з цією людиною була просто феєричною! Стиліст-візажит, супер-активна людина, дівчина-енергетик - Ірина Яржемська.

До того часу у мене був просто найжахливіший настрій з усіх можливих! В універі одна пара перекреслила весь позитив і всі нерви!

 Я намагалися тримати все в собі, щоб обличчя не особливо було злим і перекошеним, щоб людей на вулиці не лякать.

Але це якась магія! Як тільки зайшла, щось у мені переключилось. Така світла студія, така творча атмосфера, прямо ух! Негатив як рукою зняло.

А тепер саме час трохи розповісти про саме заняття. Нарешті! Нарешті я зрозуміла як визначати кольоротипи обличчя! І дізналася, що у мене тип-зима. Почула про скульптування обличчя, ні, ніяких гіпсових зліпків не треба ніяких робить. То просто так тональним кремом і консилером, хайлайтером нафарбувать обличчя, щоб стати не завсім схожою на себе, або бьюті 80 lvl.

На додачу ми поговорили про стиль одягу. І що найбільш цінно- Ірина кожній порадила який краще макіяж носити і підбирать кольори в одязі.

Якесь невеличке відчуття стилю в мене є, але для 100% вигляду мені треба допомога професіоналів. На важливі зйомки мені допомагала подруга Діанка, а скоро, я сподіваюся, допоможе і такий профі як Ірина)

Дякую за поради!)

need-to-read

От щось мене сьогодні так надихає на рецензії до блогів. Прямо критик, що спав десь глибоко в моєму мозку, виривається назовні. Якщо вже почала, то треба продовжувать, тому на черзі цілий авторський сайт http://need-to-read.com.ua/

Знаєте, там таке шокуюче поєднання статей розважального характеру і таких зворушливих, а іноді сумних новел. Відверто кажучи, мікс дуже вдалий і якось воно так органічно вплітається одне в інше.

Дуже цінно, що автор може мислити досить рамково(вибачте за таке неіснуюче в мові слово), а в той же час цілком талановито писати художній текст.

Особисто мене ще порадувала різноманітність жанрів: тут інтерв'ю, рецензії, статті про здоров'я, дозвілля і ще пару цікавинок.

Але думаю буде краще,якщо я вас познайомлю з автором сайту - Танею Пироговою. Ви ж пам'ятаєте, який автор- таке і творіння?) Тільки не судіть за зовнішністю. Ця з першого погляду лялька чи ТП зовсім не така. Просто прочитайте її матеріали і вам одразу все стане ясно.
Для знайомства вас з нею я поставила Тані декілька запитань. Розберемося що тут і з чим його читають?)

-  Зараз багато хто стають блогерами на хвилі "модності" такого руху.  Розкажи мені як виникла  твоя ідея блогу.

-Ідея блогу виникла не в мене, а в мого братика. Він у мене програміст) Сам запропонував , сам оформив, зробив ще й сайт з можливістю заробітку. Тож мені залишалося тільки писати матеріали, що я дуже люблю робити.

- По собі знаю, що як би ти не любила писати, іноді просто немає музи. Так як же себе змусити, вмовити сісти за матеріал?

-З музою в мене бувають складнощі... Гуляти вона любить від мене;)Бувало таке, що не писала тижнями, а це ДУЖЕ погано для моїх читачів. Вони чекати зі мною музу не будуть... Останнім часом знайшла дієвий спосіб боротьби з лінощами й відмовками. Зробила собі трекер корисних звичок і кожен день ставлю галочки собі. Поки що дуже допомагає, до того ж я постійно тримаю під контролем свої плани й поступово йду до мети.

- Як блогер блогеру, скажи як розкручувати свою сторінку\сайт? У багатьох новачків із цим починаються проблеми. І хороші ідеї та матеріали не знаходять свого читача.

-Як розкручувати сайт я й сама поки що до кінця не розумію, усе пояснює братик. Тож поступово ознайомлююся з блогосферою. Це воно спочатку здається таким простим - просто пиши собі та й усе. А потім, коли поринаєш у тему з головою, розумієш, що для заробітку й результатів потрібно ще й вирішувати певні задачі. Наприклад, використовувати у постах певні слова, постійно відповідати на коментарі, ути в темі, слідкувати за пошуковими запитами у мережі і так далі.

На межі відгуку і модерністського оповідання

Ану спробуйте здогадатися чим я зараз займатимусь? Трохи незвичною для мене справою. І якщо чесно, таке практикують більше гуру блогерства. Але давайте спробую і я побути у ролі експерта і порекомендувати вам дещо. Точніше декого.

Знайомтеся : казкові, місцями з фентезійними і фантастичними елементами, відгуки про різні херсонські заклади харчування. Сам блог має назву KEEP CALM and READ A BOOK Rebirth.
Уже назріло питання що спільного між книгами і ресторанами\кафе? Можливо в тих закладах є книжкові полиці і ти сидиш за філіжанкою кави з книгою в руках. Густий, багатий запах кави змішується з запахом фарби, який ще не вивітрився з друкованих слів...
Стоп, щось понеслася душа в рай. Я трохи захопилася. А в принципі як може бути інакше, якщо саме в схожому стилі ведеться рекомендований мною блог? 

Увага! людям без фантазії і тяги до художньої літератури читати не рекомендується.

Так от, автор - Shults Diana особисто ходить по кафе\ресторанам Херсона і тоді ділиться враженнями про кухню, обслуговування і загальний вигляд закладу.

Що, хочете сказати , що ще не вистачало нам таких "Ревізорів"; що ідея давно не нова? Поспішу вас заспокоїти, у тому блозі все зовсім не так. Діана викладає свій погляд на той чи інший заклад. Без реклами, без слів рекомендую\не рекомендую. Просто, щиро, чесно і без прикрас. Тому після прочитання ви вже самі вирішуєте куди іти і що замовлять.

Але деякі прикраси у длозі все ж є. Вони розкривають автора як людину оригінальну,начитану, з розвинутою фантазією, Та що я вам буду переказувать, ось декілька цитат:
"Чай огорнув затишком. Хотілося гріти руки крізь біле скло та відчувати приємний солодкуватий аромат, що з кожною хвилиною поглинав простір довкола. Дякую за відчуття тепла." 

"Бажаю вам найдобрішої казки! А що завжди притаманне казкам? Трохи чарів, мрій, прекрасні краєвиди, фея -помічниця, найвродливіший принц та безкінечний келих здоров'я. А як вам італійські казки? Зі справжнім італійським темпераментом та запалом! Місце дії: чудо -кафе "Miracoli".

І нехай у блозі ПОКИ лиже 2 поста, але ж яких! Воно варте того, щоб чекати наступного розділу. Так, я не помилилася, бо KEEP CALM and READ A BOOK Rebirth. - це блог-у новелах. 

Пішли в загул)

І це ще не все з Mozart Voice. Тут дехто ще співав. Після конкурсного відбору було караоке, і ми з Юлею вирішили порозважатись.

У Юлі великий стаж, а от я давно не співала і було трохи страшно. На першій пісні руки-ноги тремтіли. От ніколи не думала, що боятимусь іти на сцену. Дякувати богу караоке, людей у залі було мало, бо "Прірва"The Hardkiss якось не вийшла. Розспівуватись треба перед тим, як мікрофон до рук брати. Але гулять, так гулять!

Зате під "Бери своє" танцювали майже всі, оце так результат! Виступ не весь, бо наша оператор захотіла танцювать і покинула камеру) Це хороший знак.Хочу ще)

 І дякую Біляченко за компанію) Мій голос з твоїм хоч разом звучав нормально, ми  ж "Два вАльта")

Ми на Mozart Voice!

...або етюд у червоних тонах. Не лякайтеся, ніякого злочину, таємниці, детективної історії як у Конан-Дойля немає, просто ми знову приміряли червоні сукні.
Я уже трохи розказала вам до чого ми готувалися, от прийшов час розкрити всі карти.  Вчора учасниці "Ти телезірка-3" відвідали кастинг вокального конкурсу Mozart Voice.

Всі конкурсанти збиралися на 7 годину, а вгадайте, хто раніше усіх прибув до концерт-холу? Правильно, телезірочки. Чого так рано? По-перше, щоб все було тіп-топ, каблучки, макіяж і т.ін. А по-друге, розставить усі крапки над "і" у наших завданнях.

Здається, ніби все написали, але питання для інтерв'ю придумували уже на місці, бо це така непередбачувана штука - а судьи кто?)
Судді суддями, але на певний час ми трохи посунули їх із місць. Для чого? А тут уже не скажу, побачите все у випуску.

З першого дубля не вдалося все записать, але і до енної кількості ми не дійшли.

Була в нас одна фішка (ну точніше одна із декількох), але якби не підказка оператора, вона могла обернутись на смішну претензію на оригінальність.

Ой, а ще ж наша фішка -Лера, співоче янголятко. Джексон у її виконанні звучав дуже ніжно, чаруюче і мелодично.  Але вона у нас не така беззахисна, як здається. Якщо треба і пару прийомчиків з боксу покаже ( до чого тут це, побачите у сюжеті, я ми так сподіваємося).

Ледве не забула про конкурсантів. Вони один одного краще. Співчуваю суддям, вибір був не з легких. Більшість виступів була у дусі ліричних пісень: Океан Ельзи, Майкл Джексон, Земфіра, але ми почули і головний хіт останнього місяця  - "Експонат" . Впізнали? "...на лабутенах...". Ой і "шедевр", точніше шедевр сарказму. А ще був батл між двома учасницями, бо судді не могли вибрать яку ж пропустить у наступний тур.

Ми старалися як могли, по двадцять разів перепитали операторів чи не треба перезнять, і після цього вже могли спокійно відпочивать)Відпочивіть і фоткаться. Ми ж пам'ятаємо, що блог нас чекає.

А оце фото зроблено особисто для одного нашого наставника і друга. Ваші уроки не пройшли даремно)Вперед і тільки вперед!

Команда N

От і прийшов час, коли нам треба думать не тільки про себе, а й враховувать думки інших.
На останньому майстер-класі ми обрали двох кращих і виявилося, що вони стали капітанами двох команд.
У нас було не зовсім нове завдання , але з відмінними від попередніх деталями.
Ми на диво швидко написали те, що нам треба було, якихось півтори-дві години витратили. Просто учасники підібрались такі, що розуміють одна одну з півслова.

Мене звісно пару раз заносило через те, що перфекціоніст я і люблю щоб усе було чітко, точно. Та і звикла до того, що доводиться багато роботи брать на себе. Якщо цим я напрягала вас , дівчата, то вибачте, воно якось саме. Звичка, як кажуть, - друга натура.



Було дуже круто з вами працювать, дівчатка. Сподіваюся, нам не доведеться робить тяжкий вибір, ви розумієте, за що я.

Інтрига є,але скандалів не дочекаєтесь. Просто дивіться Крату та "Ти телезірка-3" щонеділі о 20.00 новий випуск.

Імпровізація у нас у крові

Іще одне прекрасне,веселе, а головне результативне заняття з акторської майстерності з Катериною Сергіївною. 
 Кожного разу перед оголошенням завдання я дуже нервую . А що ви хотіли,до цього не підготуєшся і задачі для всіх різні.

Сьогодні хто у пустелі брів до оазису, а тоді провалювався під кригу Дніпра, хто був майже Індіана Джонс чи бібліотекарем з одноіменного фільму. Амплуа були що треба)

Особисто мені не дуже вдався останній образ. Буду тепер менше дивиться пригодницьких, фантастичних і хорор фільмів, бо не показала достатньо страху. Що поробиш,фобію павуків я поборола давно, а по різним незвіданим місьцям ой як люблю ходить!) АЛЕ для актора важливо вживатись у образ безвідносно до свого досвіду і особистості,тому вищесказане не виправдання. Отже, треба включиться і працювати далі.

А ще у мене пішла ностальгія за постановками,які ми робили у школі. От що робить зі мною проект?)

А під кінець кожна могла побути у ролі ріелтора. Тепер хоч будем знать, якщо що ким можна на роботу влаштуватись.

За таким насиченим вечором і не встигли зробить багато фото.  Є тільки дві: одне майже групове, а інше фото ніг,на якому Ліля знімає ноги і все це знімаю на додачу я.
Дивіться самі:

Наша песня хороша, начинай сначала

І нарешті про вердикт.
Я впевнена, що цього разу він здивує вас не менше, ніж того тижня. Просто тут продовжується традиція, розпочата однією з учасниць. 


От тільки скільки програм підряд так буде і далі?

Доля непередбачувана. Ти можеш працювати весь час, але одного разу будуть якісь такі обставини, які виб'ють тебе із колії.



А поки програма ще не вийшла у ефір, дивиться як ми тут розважаємось у Моцарті) 

Вечір пам'яті Скрябіна

Напевно в друге я тут пишу не про проект, але гріх про це не згадати.
6 лютого у арт-кафе "Семь пятниц" організували концерт пам'яті видатного і визначного музиканта Андрія Кузьменка (Скрябіна).

Не хочу "розтікашеться мислію по древу", як ми спонтанно вирішили туди їхати і таке інше. Тут я хочу зосередити увагу на самому концерті.

Ми були присутні на виступі двох гуртів. І от що я вам скажу.
Не знаю як називалися перші хлопці. Але мій їм респект. На початку вони попросили хвилину мовчання у данину Кузьмі. На що багато хто із відвідувачів особливо уваги не звернув, що і показало рівень їх вихованості і культуних цінностей.

Але не пощастило хлопцям і зі звуком щось пішло не так. То мікрофон був затихий, то гітара звучала не зовсім так ( у певних моментах ) , як повинна. АЛЕ гурт дуже старався , по фронтмену було видно, що він дає собі звіт у тому що робить.
Емоції були щирими і не дивлячись на неприємності зі звуком, хлопці добре справилися. Заспівали 4 пісні і пішли зі сцени, засмучені,що все пішло не зовсім так, як вони планували. Якщо ви читаєте це, то не переживайте, у вас все вийде! Не всі великі музиканти завжди блискуче грають концерти)

Далі інший гурт уже із фронтвумен. Хм... Ну спочатку нам подобалось , голос у неї хороший, грали також круто. А далі, -мати моя жінка! На якійсь із пісень вокалістка забула слова і після того читала їх тупо (вибачте, за такий уже сленг) із телефону! Із телефону співать пісню! На вечорі пам'яті! Люди, ви взагалі як довго репетирували перед цим? Пару разів вона вступала невчасно. Пізніше зовсім втікла зі сцени, віддувалися музиканти. Тільки вони також там дали маху. Один під час виступу умидрився пити пиво (чи щось таке), інший- з цигаркою був.

А далі вони вже почали грати усе підряд: Кеті Пері, Плач Єремії, при чому і у тих піснях вокалістка частину співала з телефоном у руках.
А тепер логічне питання: якого дідька було висувати свій гурт на концерт пам'яті з такою підготовкою? Показати які вони класні? Якщо концерт на честь Скрябіна, так там повинні звучати його пісні і в адекватному виконанні. Інакше- то просто неповага до такого музиканта ( думаю маю таке право казати, бо була на його концерті і бачила ЯК повинен жити на сцені справжній музикант).

До чого я все це веду: якщо назвався волом, так запрягайся.

І ось вам відео першого гурту, який не дивлячись на невелику лажу зі звуком старався і був щирим.

Зупинись і озирнись

Ну що, не зменшуєм оберти, продовжуємо далі?)

Уже закінчивши тяганину з сюжетом я перейшла до написання промови. Для справедливості треба сказати, що вона не перша в моєму житті і дещо я знаю про правила написання.

Так от,на це завдання нам нятякали напевно ще місяць тому, якщо не більше. Але ж що ми будемо за стажери-журналісти, якщо не залишимо все на потім? От і вийшло, що за півтора дні до презентації виступу Ріта сіла писать.

Довго я не могла вичавить з себе навіть якось малюсінької теми. Воно як немає натхнення, то старайся не старайся, як горохим об стіну. Тоді я чогось там начилася чи надивилася і нарешті почала писати. Цього разу вирішила всіх звидувати своєю російською. Всі звикли, що я постійно з усіма спілкуюся українською ( нехай я порушую правила етикету, але це моє право, моя мова і взагалі, це принцип), тому вирішила справити ефект несподіванки.

Закінчила десь о 12 ночі, порадилася де з ким, але, така причуда творчих людей, передумала. Лягала спати і нова ідея заполонила мій мозок повністю і безапеляційно.

Тому зранку я почала нову тему "Зупинись і озирнись". Так, цього разу рідною українською. передумала хизуватися знанням іншої мови, кому воно треба? Цим я нічого нікому не доведу.

Уже на самому виступі десь абзац я пропустила , часу мало було. Але ефекту мені вдалося досягти. Дівчата уявили і відчули те, про що я їм зачитувала цитату Бредбері.
Лідія Іванівна на моє велике здивування більше хвалила мене, ніж критикувала. Дуже було приємно)

Пекельний, ні, епічний сюжет!

Сам собі режисер, от що я можу сказать за створення сюжету - одного із завдань на проекті.
На черговому майтер-класі, наша тренер Ірина Снігур запропонувала нам більше сорока тем для сюжетів. Всі зраділи, що такий величезний вибір і давай набирать собі по 3 теми.

У мене були варіанти про перейменування вулиць міста; питання притулків для безхатченків, але як я почула одну тему, то точно зрозуміла що хочу знімати. Не розкрию усіх карт, але це пов'язано з моєю спеціальністю ;)

Так от, в голові вже почали пролітать картинки із майбутнього сюжету, я знала у кого буду брать інтерв'ю, але тут сувора реальність зняла рожеві окуляри з моїх очей. Ліміт часу - 2 хвилини! Хай йому грець! Більше половини кольорових картинок у моєму мозку потускніли і вивітрилися.

Постала проблема вибору: що залишити такого в сюжеті, щоб він був цікавим? Мені так не хотілося його робити сухим. Думала я думала і нарешті визначилася: інтерв'ю з опитуванням стануть фішкою сюжету.

Я пробила 3 варіанти по  інтерв'ю, ну так мені хотілося побільше включити у ті 2 хвилини. Нарешті домовилась з людиною, її керівництвом, питання особливо довго придумувать не довелось, тут я була спокійна.

Далі- опитування. Перші 5 хвилин нам з оператором не щастило: чи то погода така (тоді було напрочуд холодно і вітряно), чи то час не підходящий (10 ранку). Та далі доля зглянулася над нашими замерзлими руками  - десь 6-7 людей ми опитали. І при цьому непогано повеселились)

То були тільки квіточки. МОНТАЖ - ось воно, це страшне , рокове слово.
Поки ти отримаєш ті відео, поки передивишся по сто разів. Там треба по секундам прописать які ти моменти вибираєш, щоб монтажеру легше було. Я думала там з глузду з'їду, поки дороблю!
Найлегше було записувать закадровий текст ( це мені нагадало старі часи на шкількому радіо).

Тоді ще заморочки з субтитрами, які довелося перероблять удруге. Але воно того було варте) Ще не бачила сюжет повністю, але експерт схвально про нього відгукнувся, а це уже хороша новина. Чекаємо у ефірі)

А, фоточки в тому божевільному темпі не встигла зробить, тому тут я розмістила скріни з тими сміливцями, які відповідали мені на опитуванні.

Постфактум

От тільки я можу писати про події, які відбулися тиждень тому. Що поробиш, так була зайнята, просто жах, але тепер я повернулася і просто набридну вам новими постами. Сьогодні їх набереться штук 5. Поїхали?)

Минулого разу я закінчила на тому, як збиралася на премію "Best in Kherson". От якраз про неї і буде іти мова.

На початку хотілося б сказати, що ідея самого заходу дуже хороша. В Херсоні є люди, яких повинно знати все місто і пишатися ними. Це і спортсмени-параолімпійці, і політики, культурні діячі, цілі колективи і організації.

З плюсів того вечора: - нагородження дійсно достойних того людей;
                                      - виступи співачок, естрадно-циркової студії Jin Roh, каратистів.

З мінусів: - ведучий читав весь час з планшетки ( я звісно не профі у цій справі, але вибачте, це mauvais ton);
                 - і не одній мені було між номерами і нагородами якось нуднувато, ясно, що це не концерт на день міста, але атсомфера повинна бути від початку і до кінця свята.

Не будемо більше про погане, давайте краще розкажу про тріумфаторів того вечора.

Подія року - «Happy Fa­mily Fest», джаз-вечір «Сінатра».

Відкриття року: Showroom VETER.

Нагороду отримала команда фільму ( ви щось знаєте про херсонський кінематограф? От і я не знала до того вечора, але картина дійсно дуже цікаво знята, оригінальний формат. Дорога вам у Ютуб, щоб подивитися цей фільм) «Картографи google. Експедиція в Херсонську область». На фото якраз режисер -Роман Соколан.

Особливо нас усіх надихнула історія параолімпійських чемпіонок та їх тренера Мерешко Елезавети, Савченко Олени і  Бенедик Стелли Дмитріївни. От з кого треба брати приклад! Яка сила духу, воля до перемоги, до життя. Браво! ( це пишу із щирим захопленням і без краплини сарказму).

Знаєте, збиратись раз на рік і вшановувати кращих - це круто, але хотілося б, щоб для визнання своїх героїв нам не треба було наперед запланованого свята. Герої щодня поруч з нами про це треба пам'ятати весь час.

P.S.: Сподіваюся, я не набридла вам своєю філософією)

 P.P.S.: щоб не порушувать авторських прав, знімки фотографів Валерія Стремського та Евгенія Ревенко .