Зупинись і озирнись

Ну що, не зменшуєм оберти, продовжуємо далі?)

Уже закінчивши тяганину з сюжетом я перейшла до написання промови. Для справедливості треба сказати, що вона не перша в моєму житті і дещо я знаю про правила написання.

Так от,на це завдання нам нятякали напевно ще місяць тому, якщо не більше. Але ж що ми будемо за стажери-журналісти, якщо не залишимо все на потім? От і вийшло, що за півтора дні до презентації виступу Ріта сіла писать.

Довго я не могла вичавить з себе навіть якось малюсінької теми. Воно як немає натхнення, то старайся не старайся, як горохим об стіну. Тоді я чогось там начилася чи надивилася і нарешті почала писати. Цього разу вирішила всіх звидувати своєю російською. Всі звикли, що я постійно з усіма спілкуюся українською ( нехай я порушую правила етикету, але це моє право, моя мова і взагалі, це принцип), тому вирішила справити ефект несподіванки.

Закінчила десь о 12 ночі, порадилася де з ким, але, така причуда творчих людей, передумала. Лягала спати і нова ідея заполонила мій мозок повністю і безапеляційно.

Тому зранку я почала нову тему "Зупинись і озирнись". Так, цього разу рідною українською. передумала хизуватися знанням іншої мови, кому воно треба? Цим я нічого нікому не доведу.

Уже на самому виступі десь абзац я пропустила , часу мало було. Але ефекту мені вдалося досягти. Дівчата уявили і відчули те, про що я їм зачитувала цитату Бредбері.
Лідія Іванівна на моє велике здивування більше хвалила мене, ніж критикувала. Дуже було приємно)