#telezirka3 Будь фільтром, а не губкою

Трохи насторожує назва поста? Нічого страшного сьогодні на тренінгу не сталося, просто нам відкрили очі на деякі речі.

Не можу розказати що конкретно було, але мозок наш попрацював на повну. Дуже важливо завжди критично ставитись до інформації, яку отримуєш. У книзі Стівена Чбоскі "Добре бути тихонею" є прекрасна фраза: "Будь фільтром, а не губкою". Не забувайте це коли черговий раз дивитесь телевізор, читаєте щось в Інтернеті чи друкованих ЗМІ.

Сьогоднішня тема зачепила нас настільки, що ми дискутували всі ті півтори години. Іноді бувало так, що половина дівчат говорили одночасно і утворювалася шумова завіса. Але ми вміємо чути одна одну, тому до гострих суперечок не дійшло.

Дуже добре, коли політика каналу не налаштована на пропаганду всеохоплюючої влади телебачення( і не тільки).

Щира подяка Андрію Жнівіну за те, що пояснив нам здавалося б прості речі.

Забула про приємний і позитивний момент вечора: по закінченню нам подарували наліпочки) Люблю такі різні речі, хоч уже давно не дитина)

Досі знаходжуся під враженням.

А ось вам відео до початку зйомок. Скажіть, барвиста кімната?

#telezirka3 Життя у ритмі нон-стоп

Ух! Сьогоднішній день багатий на події!
Годинка-сміховинка з двома маленькими дітьми, вдалий шопінг, інтерв'ю ( можете уже прочитати у блозі) і звісно ж зйомки на Крату!

Сьогодні нас знову відвідала Катерина Цимбалюк. Вона грілася і мерзла з нами в студії, ділилася історіями про подорожі залізницею і звісно ж дала нам прекрасний урок.

Не буду вдаватись у подробиці, але ми вже трохи знаємо що до чого в телевізійній кухні.

На наш превеликий жаль, ми більше не матимемо майстер-класів з Катериною. АЛЕ вона сказала, що буде завжди рада допомогти, якщо що. Оце і є риса не тільки професіонала, а й просто хорошої людини.

Мені подобається тут все більше і більше)

#telezirka3 "...иногда хочется, чтоб в сутках было больше часов."

Каждый знает как должен выглядеть успешный человек. К сожалению, многие считают, что при этом обязательно нужно быть супер-известным. Моя сегодняшняя гостья опровергает этот стереотип. Для счастья достаточно быть хорошо известным в узких кругах и иметь дружную семью.Знакомьтесь -Алеся Разинькова,- мама троих детей, фотограф, кондитер, любимая жена и просто позитивная девушка.

-Привет, Алеся, спасибо что согласилась на интервью. Ты мама, фотограф, кондитер ( не побоюсь такого слова, ведь у тебя шикарные торты). Раскрой секрет, откуда у тебя столько свободного времени? Или ты совмещаешь приятное с полезным?
- Ты меня в краску вгоняешь комплиментами ))) Да, иногда хочется, чтоб в сутках было больше часов. Конечно, я совмещаю приятное с полезным. Главные ценители и критики моих кондитерских изделий - мои малыши и вторая половинка!!! И моделями на большей части моих фотографий выступают мои дети, как ты могла убедиться на моей выставке ( Недавно у Алеси была авторская фото-выставка "У вимірі дитинства" прим.)


Также мы очень любим путешествовать всей семьей, и со всех поездок я привожу много интересного материала, будь то пейзажи, репортажи или мои маленькие модельки.
- Не смотря на такую гармонию и поддержку в семье, я просто обязана спросить. Стоял ли когда - нибудь перед тобою выбор между семьей и фотографией?


- В некоторой степени да, стоял. Когда я училась всем тонкостям фотографии, мне приходилось иногда на целый день отлучаться от семьи и детей. Но у меня есть хорошая поддержка за спиной - это мой любимый и замечательный муж! Мы с большим уважением относимся к друг другу и интересам друг друга! Мои родные положительно относятся к моим увлечениям. Как я уже упоминала, они и модели и критики, и огромная моральная поддержка, и самые главные вдохновители!

- Помощь семьи много значит, а особенно для творческого человека. Я подозреваю, что твоя любовь к кондитерским изделиям снова связана с родными. Как говориться : все дороги ведут в Рим.

- Выпечкой я увлеклась еще в детстве, мы с братом очень часто пекли, он бисквиты, торты и пряники, а я булочки и пироги. А потом я как-то и сама начала печь бисквиты, тортики. Но я редко когда делала что-то точно по рецепту, всегда любила экспериментировать. Но такие тортики я начала делать совершенно случайно... Для мужа и своих детей я всегда пекла сама торты, но самые простые и не особо симпатичные )))) ..

Но когда Кристюше (среднему ребенку) исполнялось три годика она заказала Больсой Лозовый Толт, потом исправилась и заказала Больсой синий толт! и тут я немного растерялась - чем можно покрасить крем в синий цвет, чтоб и синий и безвредный для деток!!!! На помощь пришел интернет, пока я искала чем покрасить крем, забрела в далекие дали и как результат ребенок в день рождения получил аж два синих тортика, но уже совершенно иного вида! Вот с этого момента и начали появляться те самые тортики, которыми ты так восхищаешься.

- У тебя так много дел, но бывает же так, что все надоедает? Как ты пересиливаешь себя в такие моменты?
- Когда ничего не хочется делать, некоторое время я действительно ничего не делаю, но потом собираюсь с мыслями и вдохновением и... вперед! Очень часто, перед тем как приступить к работе, я вместо подготовки занимаюсь чем угодно, только не по теме. Я могу отвлечься на какую-нибудь мелочь и не успев оглянуться, сделать генеральную уборку, перебрать гору детских вещей, рассортировав по темам или сделать перестановку. И только после этого взяться за дело )) и до победного полностью погрузиться в работу...

- Знакомая привычка - отвлечься на что-то, что не имеет к делу ни малейшего отношения. Я думаю, много кто за собой такое замечал. Но когда силы возвращаются, есть люди, на которых ты равняешься?

- В фотографии первое время я ориентировалась на работы моего друга и наставника Александра Скрипальщикова, а также Вячеслава Мороза, на данный момент я в поиске. Что касается сладкого направления, есть талантливая женщина, которую я лично не знаю, но видела работы, зовут ее Алена Орлова, я просто восхищаюсь ее творениями, они невероятны!

- Не знаю, какие там творения у Орловой, но могу со всей ответственностью сказать, что твои работы можно и в магазинах продавать.
Спасибо тебе за позитив, прекрасно проведенное время. И напоследок поделись с нами своим творческим кредо.

- Жизненное кредо - Все что ни делается, все к лучшему!Оно и в жизни , оно и в творчестве!

#telezirka3 Вмієш працювати, вмій відпочивати)

Робота - не вовк, в ліс не втіче, - ось сьогоднішній девіз! Тому організатор проекту - Анастасія Лопатньова, влаштувала нам сьогодні невеличкий вечір чаювання.

Ми прийшли в "Моцарт" і думали-гадали яке ж завдання нас чекає сьогодні. На другому поверсі грала ( і дуже голосно, як на репетиціях) музика, і я грішним ділом припустила, що нас будуть вчить дефіле, правильній поставі і таке інше. Тут мій дедуктивний метод дав збій.

Далі офіціанти здвинули декілька столів, принесли чай, якісь бізешки і ми подумали, що буде заняття з етикету. Знову промах!

Сиділи ми сиділи, чекали - чекали аж тут зайшли дві позитивні людини, яких ви могли бачить з випуска про кастинг. Це були Ірина Яржемська і Олег Акимченков.



Ой і весело ж нам було! Атмосфера була теплою, насміялися ми досхочу. Вирішили створити хор "Ти телезірка 3", тому чекайте скоро на всіх великих і малих сценах Херсону. Якщо зі співом не вийде, ми з Настею Бакуменко на підтанцьовці ( добре, коли є запасний варіант).

Про що ми тільки не встигли поговорить: сімейні історії були, харизму згадали, якимсь боком зачепили релігію, вирішили як вибрати своє призначення і багато-багато іншого. Приємно, що за столом майже незнайомі люди сиділи як справжні друзі, які разом стільки років.

Всіх деталей не розкриватиму, подивитесь у випуску, але трохи пізніше.
А поки... селфі, це звісно, модно, але я більше люблю відео, тому з сьогоднішнього дня буду радувать вас ними)

#telezirka3 Щаслива 20!

Думаю, ви вже подивилися новий випуск і знаєте, хто потрапив на наш човен .
А тепер трохи закулісних історій)

Почнемо з початку. До цього неймовірного свята - Дня Народження Крату і презентації у нас були репетиції. Ой, на них кожна із учасниць могла себе відчути моделлю. Аякже, у нас була ціла постановка і дефіле) І труднощі як на справжніх показах: неймовірно слизька підлога, тіснота і т.ін. Але мені не звикати і то не головне.

Що люблю на різних виступах і заходах - так це атмосферу. Ти ніби уже відходила своє дефіле, але через 10 хвилин треба знову на "подіум" - сцену. І ти ідеш вузенькими коридорами, проходиш через кухню. Офіціантам треба в залі обслужить людей, а тут нас 20+ загороджує прохід) Вони бідні ледве не на голові ті підноси тримали)

І  приємно, що нам також офіціанти не відмовили у допомозі. Знаєте, коли ти у піднесеному настрої+ весь час посміхаєшся+ відвистував на сцені так хочеться пити! Хвала ресторанному богу ( чи кому там), нам швиденько дали живильної, холодненької води.

Ще був просто таки хорор з одягом. Настя встигла помінять дві пари колготок, у мене пішла величезна стрілка. У однієї з учасниць розстібнулася молнія прямо під час виступу. Ой, чого тільки не відбувається на концертах!

Тож далі було оголошення 20-ки... Не знаю, що відчували інші, але я не хвилювалася. Звикла до всього ставитись філософськи. Дуже хотілося пройти, я знала. що гіршою не була, але (!) хто мені гарантував, що 20 із 40 не були кращі у сто разів за мене.

Коли у Ксенії залишалося все менше і менше білетів ( половина здається), я трохи почала переживать. Але УРА(!) тут вона називає моє ім'я!

До речі, на репетиції треба було бачити як все виглядатиме і 20-х із нас (будь-кого) попросили спуститься донизу, ніби ми уже в 20-ці. Я трохи вагалася, але чомусь пішла і потягла за собою Леру Новгородську. Стоїмо ми такі і чомусь я сказала: "Уяви, якщо і ввечері так буде".
На щастя, мої слова були пророчими!

Що ж, будемо працювати) 

#telezirka3
Так, так, так завтра у нас другий випуск виходить в ефір. Хочете трохи ексклюзивної інформації? Тоді читайте у моєму блозі)




Отже, нас 40. Перше випробування - перший досвід перед камерою у якості репортера. Нас поділили на групи і у кожного був свій захід.

Я потрапила на ... бал! Серйозно, на справжній бал! Яка дівчина не мріяла б повальсувати у довгій сукні? До слова, потанцювать я не встигла. Та і не на кареті приїхала, а на звичайному таксі.

Що сказати за сам бал? Не буду розкривати усіх карт, але що мені сподобалось, так це музика і майстер-клас)

А що було далі, чекайте в ефірі)

#telezirka3#ЯвХерсоне #kratu  Дали нам вчора завдання і тут я зрозуміла, що можу добряче напартачить з ним. На попередніх випробуваннях було простіше, я була впевнена у собі, а тут... Сиділа в Неті до 12 години, все шукала інформацію, передивлялася багато відео, робила якісь помітки. Уже декілька планів у голові наскладала. І не могла заснуть після всього цього до першої години ночі)

10:30 - зустріч з дівчатами у зазначеному місці. Захід аж через півгодини, але ще треба знайти де все пройде. Поки йшли встигли обговорити перший випуск програми в ефір.
Прийшли у місце Х, точніше не так.., методом дедукції вирахували який конкретно треба будинок, бо номерація була не на усіх.

А далі історія про очікування і реальність... Проводиться брифінг. Ок, я уявляла велику конференц-залу, масу народу. І що? Трохи все не так вийшло. Про те не будемо.

Головне, чому ми навчилися - на ходу відмічати головні пункти виступів, бо стенд-апи треба писать отак з ходу, з місця та й в кар'єр.

Не знаю що там вийло, сподіваюся не все так жахливо. Але нервових клітин витрачено не мало.

Дякую дівчаткам за емоції і підтримку. От що мені подобається - ми не скандалимо, не робимо підступних вчинків одна одній , а допомагаємо порадами. Хай так буде у до кінця проекту. Доброта- це сила) Усім добра)

#telezirka3 Хороший журналіст повинен тримати руку на пульсі новин. І фільтрувати інформацію) Тому ми вчилися критично мислити, не вірити на слово і завжди перевіряти достовірність інформації.

Не подумайте, нам нудно не було. Це на перший погляд тема така серйозна. Насправді ми з дівчатками багато насміялися з газетних заголовків (не з усіх). 

Головне тепер не повторювати чужих помилок)

#telezirka3

A very beginning. Тільки початок шляху до мрії #telezirka3