Так от, я почала готуватися і писати (що не скажу) завдання. 23.10 вечора, а я дивлюся стріми відео-ігр. Дізналася про найкращі ігри в історії, найгірші, найбільш тупі (як бути каменем: лежиш і переключаєш камеру або на природу і цей камінь, або ніби "очима" персонажа-каменя дивишся на ту ж траву, дерева і т.д.). Одна з найбільш кривавих і жорстоких ігор не Doom, а GTA! І дуже крута гра, хоч і 1997 року - Heroes of might and magic 3, до речі вона визнана геймерами навіть цікавішою за наступні версії. І я в неї грала, вона із відкритим світом, якраз те, що треба для вибагливого ігромана і поціновувача логічних та продуманих сюжетів.
Не дивуйтеся, у мене ще непоганий стаж у відео-іграх) А для чого я сідила за стрімами 40 хвилин, спитаєте ви? Нууу, мені просто треба була музика одна для тієї ідеї, яку треба було представить на розгляд журі) Правда, я так і не обрала підходящу мелодію, але час у мене є) Зате я нарешті зрозуміла що то за гра така Minecraft і від душі посміялася, дивлячись її проходження.
Так от, дописувала я все наступного ранку і розраховувала роздрукувать по дорозі до "Моцарта". Ага, не так сталося, як гадалося. На Острові жодна канцелярія не друкувала, на Суворова те саме. Звідки ж мені було знать, що у неділю вони не працюють? Повний кошмар! Пройшлася вздовж магазинів у пошуку хоча б А4 та ручки, щоб написать все від руки. І тут мені не пощастило. Залетіла уже в "Моцарт", там у Тані-режисера взяла ручку і зошит, налаштувалася писать текст, який у друкованому вигляді розміру 12 тягнув на 4 сторінки. Але тут мені нарешті посміхнулася удача - у кабінеті керуючого був принтер і мені там роздрукували мій документ. За що величезне просто спасибі адміністратору!
Хух, тоді я вже була спокійна, але все одно попоросилася останньою виступать, щоб налаштуватись і ретельно продумать що казатиму. Але для цього мені вистачило буквально 30-45 хвилин. І що ж робити далі? Я встигла трохи потанцювать, послухать інших дівчат, пофоткатись для блогу і разів 5 повторить промову)А ще мене весь час плутали із офіціанткою. Причому не тільки судді, але і дівчата. Лера Кулібаба погано бачила і думала уже зробить замовлення, коли я підходила до столика. От що значить я 100% правильно відпрацювала образ!)
Нарешті прийшов судний час. Чому я так його назвала? Та просто треба було обличчям до обличчя бути з суддями і розказувати їм увесь план. Не знаю за що мені таке щастя, але критики було мало. Це дуже-дуже приємно!) І поради, які мені дали журі я уже врахувала при практичному виконанні плану. Це стосується стилю в першу чергу + я намагалася покращити вимову (фонетику, як сказала Катерина Цимбалюк). Що з того всього вийшло ще не знаю, але другого шансу це переробить не буде.
І ключова фраза того вечора: "Хто ж стане фіналістками проекту?".
Немає коментарів:
Дописати коментар