А тепер трохи закулісних історій)
Почнемо з початку. До цього неймовірного свята - Дня Народження Крату і презентації у нас були репетиції. Ой, на них кожна із учасниць могла себе відчути моделлю. Аякже, у нас була ціла постановка і дефіле) І труднощі як на справжніх показах: неймовірно слизька підлога, тіснота і т.ін. Але мені не звикати і то не головне.Що люблю на різних виступах і заходах - так це атмосферу. Ти ніби уже відходила своє дефіле, але через 10 хвилин треба знову на "подіум" - сцену. І ти ідеш вузенькими коридорами, проходиш через кухню. Офіціантам треба в залі обслужить людей, а тут нас 20+ загороджує прохід) Вони бідні ледве не на голові ті підноси тримали)
І приємно, що нам також офіціанти не відмовили у допомозі. Знаєте, коли ти у піднесеному настрої+ весь час посміхаєшся+ відвистував на сцені так хочеться пити! Хвала ресторанному богу ( чи кому там), нам швиденько дали живильної, холодненької води.
Ще був просто таки хорор з одягом. Настя встигла помінять дві пари колготок, у мене пішла величезна стрілка. У однієї з учасниць розстібнулася молнія прямо під час виступу. Ой, чого тільки не відбувається на концертах!
Тож далі було оголошення 20-ки... Не знаю, що відчували інші, але я не хвилювалася. Звикла до всього ставитись філософськи. Дуже хотілося пройти, я знала. що гіршою не була, але (!) хто мені гарантував, що 20 із 40 не були кращі у сто разів за мене.
Коли у Ксенії залишалося все менше і менше білетів ( половина здається), я трохи почала переживать. Але УРА(!) тут вона називає моє ім'я!
До речі, на репетиції треба було бачити як все виглядатиме і 20-х із нас (будь-кого) попросили спуститься донизу, ніби ми уже в 20-ці. Я трохи вагалася, але чомусь пішла і потягла за собою Леру Новгородську. Стоїмо ми такі і чомусь я сказала: "Уяви, якщо і ввечері так буде".На щастя, мої слова були пророчими!
Що ж, будемо працювати)
Немає коментарів:
Дописати коментар